Є на планеті дороге серцю місце – рідна школа. Школа… Моя школа… Ці слова озиваються світлим відчуттям в душі кожного…. Школа в пам’яті випускників – це світлі класи, списана крейдою дошка, втрачений десь щоденник, перша закоханість, строгі вчителі, батьківські настанови….

 Наш НВК святкує своє 30-ліття. Це особливе свято, якого немає в жодному календарі.Тридцять років! Багато це чи мало? Хочеться вірити, що наша школа відсвяткує ще не один ювілей.

Наша школа – це наша історія. У неї велика педагогічна сім’я – наші наставники. Скільки дитячих сердець пройшло через їхні турботливі руки, скільки широких шляхів відкрили ці люди для своїх вихованців. Ревуцький В.В., директор закладу, який віддає всі свої сили, розум, енергію рідній школі. Наші вчителі, яким завдячуємо тим, що вміємо і чого досягли у дорослому житті. 

Гордість кожної школи її – випускники, а кожний випуск – особлива сторінка в її історії.

Приймай, моя школо, привітання від твоїх випускників.

Колосінська Дарія, учениця 10-А класу

Школа – особливе місце у житті кожної людини, адже тут ми зростаємо, навчаємося, знаходимо друзів, робимо перші самостійні кроки. Спершу наші дії, вчинки та слова видаються невпевненими, та згодом, набуваючи все більше знань та досвіду, ми формуємо наш характер, наше «Я».

Волочиський навчально-виховний комплекс – це вагома частина мого життєвого шляху. Заклад подарував мені однодумців, друзів, наставників, тут мене навчили, як застосовувати отримані знання на практиці.

Сьогодні, озираючись назад, я з впевненістю можу сказати, що успіх людини залежить від того, у якому середовищі вона зростає. Мені пощастило, бо в мене були добрі та кваліфіковані педагоги, однокласники.

Наші вчителі завжди вдосконалювалися і привчали до цього своїх учнів. Мабуть, немає жодного випускника НВК, який би не згадував шкільні роки з посмішкою. Безмежно вдячний рідній школі за змістовне, веселе та цікаве дитинство, яке стало впевненим стартом успішного дорослого життя.

Шановні учні, педагоги, батьки та випускники! 30 років – це період зрілості, це саме той час, коли людина вже впевнено стоїть на ногах, а за плечима має певний досвід. Водночас вона не втратила амбіційності та юнацького запалу і готова й надалі генерувати та втілювати безліч ідей. За три десятиріччя тут виховали не одне покоління, і я переконаний у тому, що кожен випускник із радістю повертається на шкільний поріг, бо колектив НВК – це не просто вчителі, учні, працівники та батьки, а одна велика родина. Історія школи – це 30 років перемог, звершень та успіхів. Впевнений, що це лише початок, і наступну ювілейну дату ми зустрінемо із новими, ще вагомішими здобутками.

Щиро вітаю із 30-річчям та дякую за впевнений життєвий старт, який свого часу отримав у цих стінах. Колективу закладу бажаю мотивації та енергії задля втілення нових задумів та планів, а ми – випускники – завжди будемо підтримувати вас та допомагати, як того навчилися ще у дитинстві.

З повагою народний депутат України, Сергій Лабазюк

«Школа – це те місце, де ми переживаємо перші радощі перемог і намагаємося приховувати гіркі сльози поразок. Школа вчить нас долати труднощі та не зупинятися на досягнутому. І з маленьких, несміливих хлоп’яток та дівчаток ми поволі стаєм дорослими, цілеспрямованими людьми, і впевнено робимо крок у доросле життя. Школа стає для нас другою рідною домівкою. Ми радо повертаємося сюди і поринаємо в спогади безтурботного дитинства і юності. З вдячністю завжди згадую своїх вчителів і однокласників. Разом ми вчилися бути відповідальними, дисциплінованими, вірними своєму слову, впевненими у власних силах та рішучими при прийнятті рішень.

30 років для життя закладу – це ще один щабель, який піднімає на ще вищий рівень всю працю, досягнення і прагнення до вдосконалення і звершень.

Щиро вітаю всіх вас, працівників і учнів, з цим радісним днем! Легких стартів новим починанням і успіхів у важливій справі навчання, виховання та формування свідомості нових поколінь».

З повагою, Оксана Коляда

Час постійно вносить корективи в оцінку подій минулого й вимагає зусиль до виявлення їх ролі в історично-біографічній спадщині кожного з нас. Апелюючи до шкільних років через призму історії, біографічна пам’ять припускає порівняння з «палімпсестом» – спогадами, які склались при новому зверненні до них і змінюють конфігурацію, сенс та ієрархічну роль в загальній структурі долі. І, як найяскравіше, такі спогади вміщують слова з цитати Григорія Сковороди: «Хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним».

Свій початок шкільні роки взяли у 1994 році. Це був період реформування зовсім дитячої свідомості, момент переоцінки перших юних цінностей та ідеології, момент розширення й поглиблення світогляду.

У біографічному просторі з’явився перший колектив – однокласники, у якому дитячий індивідуалізм став розчинятись і водночас наповнюватись новими рисами: рівноправ’ям та вимогами діяти за чіткими програмами. До привитих лише в домашньому режимі традицій стали приєднуватись уже нові – національні, які давала школа. На це вплинули шкільні вечори, які проходили з року в рік: «Сім’я, пісня, книга», «Шевченківські читання», конкурс української народної пісні «Водограй», «Вечорниці по-українськи», «Весілля по-українськи», «Старообрядці народні вечори», «Українська вишиванка» тощо. Сама того не осмислюючи, я ставала українкою в самому широкому розумінні цього слова. Школа дала розвиток національної свідомості, сприйняття себе як українки. Становлення державності молодої України шляхом формування патріотизму та «українізму» в перші шкільні роки збагачувало світосприйняття, яке все суттєвіше відрізнялось від дошкільного. Більше того, дома я виховувалась як творча особистість, а в школі – як наукова.

Саме мої вчителі відкрили мені красу професії педагога. Ще з першого класу мене захоплювали доброта, мудрість, розум Любов Василівни Закордонець… Кожного з моїх вчителів! Я пам’ятаю усіх. Відтак, обирати довелось лише галузь, але не професію, яка на той момент жила у моєму біографічному просторі з дитячих років і за внутрішніми відчуттями була покликанням – викладання.

Головна заслуга школи – тут мене навчили любити науку. І моя мрія стала реальністю. Сьогодні я кандидат економічних наук.

Відтак, з нагоди святкування 30-річного ювілею Волочиському НВК із щирими спогадами та найкращими побажаннями зичу, щоб у його стінах ніколи не переставали думати про науку. Бо, хто думає про науку, той любить її, а хто її любить, той ніколи не перестає вчитися, хоча б зовні він і здавався бездіяльним.

З повагою, В.П. Белякова

Шкільне життя було для мене великою пригодою. Щодня я занурювалася з головою в науки, досліджувала світ і природу, долала перепони, раділа хорошим оцінкам… Але все це не було б таким захоплюючим, якби поруч не було однокласників та вчителів. Всі разом вони доповнювали гармонічний твір – шкільну сонатину. Завжди з теплими спогадами приходять і думки, що ми робили як учні правильно, чого, напевно, можна було уникнути. Але у нас є виправдання – ми були юні, енергійні, занадто активні. Але завжди притримувалися правила: не зраджувати своєму «Я»!

Рада приєднатися до привітань та побажань з Днем народження рідного НВК. Творіть, навчайте. досягайте своїх цілей, незважаючи ні на що! Ви – найкращі! Завдяки всім Вам ми стали такими, як ми є зараз. Дякуємо за все!

З любов’ю Ірина Повзун

Вітаю усіх з ювілеєм нашої школи. Це місце. Де я вирішила стати журналістом і набралася достатньо сміливості, щоб почати втілювати свою мрію. Мене навчили бути сильною, наполегливою і щирою.. Мої вчителі саме такі. І наш директор – на перший погляд незворушний. Коли дорослішаєш, більше розумієш його ставлення до цієї школи і її учнів. Дякую, що в мене було все для розвитку, навіть газета, редактором якої конче захотілося тоді стати.

З повагою, Оксана Муляр

Я, Змрочко Вадим Анатолійович, випускник 2006 року Волочиського НВК. Вітаю усіх з 30-ти річчям школи. Хочу подякувати нашим педагогам, які супроводжували нас по дорозі знань протягом усіх шкільних років. Вони так багато зробили для нас, що все перерахувати просто неможливо. Вони завжди були уважні і добрі до нас. Завдяки цьому я зміг досягнути своїх цілей і розвиватися в майбутньому.

Не можна не згадати нашого класного керівника, Ревуцьку Марію Юхимівну, яка привила нам любов до життя, до праці, навчила шанувати людей і вірити у свої можливості, за що ми її будемо завжди пам’ятати!

Хочу побажати всім вчителям та працівникам щастя, успіхів, залізного та нескінченного терпіння у роботі, а також нехай учні радують ваші серця та стануть вашою гордістю! Спасибі за ваше тепло, турботу, любов і увагу!