Починаючи з 9 листопада 1997 року, наша держава святкує День української писемності й мови. Також день вшанування пам’яті Нестора Літописця. І це неспроста. Адже він був послідовником творців писемності слов’ян Кирила і Мефодія та початківцем писемної української мови .

Початок наша мова бере ще з далекого ХІ–ХІІ століття. ЇЇ різнобарвність,  милозвучність, ліричність, яскравість, журбу  оберігали та збагачували сотні поколінь, всупереч марним намаганням її викорінити . З’являються перші перлини  “Енеїда ” Івана Котляревського , “Чорна Рада” Пантелеймона Куліша, добре усім відомий “Кобзар” Тараса Шевченка та багато інших. Наче хвилі, все сильнішими та яскравішими з’являлись нові митці . І з кожним твором ми наближувались до омріяної незалежності як вільний народ. Незважаючи на  численні укази, заборони, репресії, вбивства, заслання українська мова жила та збагачувалась. Бо не існує сильнішої зброї на світі ніж слово. Воно завжди буде вільним й незламним. Тектиме в крові кожного, співатиметься у піснях, писатиметься на папері, кричатиметься до останнього подиху бодай однієї людини  та ніколи не вмре!

Як традиція й певний спосіб підкреслити цей скарб, щорічно, починаючи з 2000-го року  на усіх радіолініях та каналах наживо зачитується  Всеукраїнський радіодиктант національної єдності. Цьогоріч, незважаючи на доволі складну й вирішальну для нашої країни ситуацію, радіодиктант лише нагадав нам усім важливість єдності на шляху подолання усіх бід і негаразд, що випали на нашому довгому шляху. Як і тисячі українців учні 10-Б класу та інших 10-11 класів підтримали традицію та разом з усіма писали диктант “Мій дім”. Атмосфера, що панувала в кабінеті вкотре об’єднала нас.  Бо так воно і є. Мова нам нагадує: хто ми один одному. І ми нею маємо пишатись, бо це єдине, що назавжди залишиться для наших дітей та онуків!

Тимощук Олександра, 10-Б клас