ХХІ століття, іде війна, яку розв’язала сусідня держава….. Питання рояться в голові: “Чому? Для чого? Кому це потрібно? Хіба таке можливо в цивілізованому світі?” І їх ще тисячі….Виявляється можливо…. Вже дев’ятий рік гинуть найкращі сини і доньки України, від матерів забирають дітей, з сім’ями на невизначений час розлучаються жінки та чоловіки, діти з сумом чекають на повернення мами чи тата з війни. Напевне вже немає жодної сім’ї в Україні, якої не торкнулася та клята війна. Чи батько, чи дядько, чи брат, чи син, чи племінник, чи хрещений, хтось на жаль воює ..
28 вересня у 9-В класі відбувся урок мужності тема якого – “Герої для нас як приклад”. Нам випала нагода поспілкуватися з людиною, яка брала участь в бойових діях, яка, в прямому розумінні цього слова, побувала у самому пеклі війни, з батьком учня нашого НВК, командиром штурмового взводу, головним сержантом – Вишинським Анатолієм Романовичем. На перший погляд – звичайний чоловік, як і усі, але ж ні – не як усі, не кожен добровільно стає на захист держави, не в кожного є така сила духу, мужність, відвага. Не кожен наважиться прийти до дітей в школу , розповідати про війну…. Нам пощастило, що Анатолій Романович зголосився поспілкуватися з учнями, адже з моменту, коли він взяв слово, в класі запанувала тиша і час, немовби, зупинився. Діти, затамувавши подих слухали зовсім не дитячі історії з війни. Хлопці та дівчата ставили різні питання, на які командир давав розгорнуті відповіді. В певні моменти сльози виходили на очі…. Були розмови і про важкі воєнні будні, і про виходи на завдання, про зброю та обмундирування, про бойових побратимів. На жаль, Анатолій Романович втратив багато друзів на війні, з сумом згадує окремих з них й описує якими світлими вони були людьми. Під час уроку ми вшанували хвилиною мовчання захисників, які віддали своє життя, захищаючи Україну. Час злетів швидко, діти ще і ще ставили питання, ніяк не хотіли відпускати нашого Героя. Але, все-таки змушені були завершувати. Оплесками подякували та віддали шану нашому захиснику: за героїзм, мужність та відвагу, за відданість державі!
Велика честь стояти поряд із такою людиною! Тільки в спілкуванні починаєш розуміти глибину його душі, скільки болю ховається за світлими очима та щирою посмішкою, скільки всього залишиться несказаним, бо не все ми готові почути та сприйняти…. Схиляємо голови перед кожним захисником та захисницею нашої держави, перед військовими медиками та волонтерами, які кожен день дивляться в очі смерті, які шматочок за шматочком відвойовують нашу рідну землю, звільняють міста і села від окупації. Ми пишаємося кожним із вас та зичимо вам міцного здоров’я, витримки, сили духу та з перемогою швидше повертатися додому де на вас чекають люблячі сім’ї! Ми молимося за вас кожен день і віримо, що з такими Героями перемога за нами!!! Слава Україні!!! Героям Слава!!!
кл. кер. 9-В класу Палій О.П. та колектив учнів
